Візантійська гілка
Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара
Чернечої Родини Воплоченого Слова
УГКЦ

Воплочення


Таїнство Воплоченого Слова.

  1. "Його Перший Прихід, здійснений Святим Духом у лоні Діви Марії, повинен вести нас до вищої послушності самому Духу та до глибокої любові до його Матері і нашої Матері. Опираючись на таїнстві Воплочення, вчиненого Духом у Діві Марії, ми завжди повинні оспівувати Боже милосердя[1], бо «через Воплочення Слова стає ймовірним безсмертя щастя»[2], ми повинні чітко усвідомити, що без Ісуса Христа ми нічого не можемо[3], і ми повинні намагатися всіма нашими силами удосконалюватися завжди у чесноті.
  2. Ісус Христос є «Дорогою», щоб іти до Отця, і ніхто не йде до Отця, якщо не через Нього[4]. Він має єдине ім’я, «через яке ми можемо бути спасенні» (Ді. 4, 12). Він робить так, щоб Церква була «святою тайною, тобто знаком та знаряддям внутрішньої злуки з Богом і єдності всього людського роду»[5]. Він є тим, хто підтримує всі догми Церкви, бо Він – «істина, яка включає всі інші»[6]. Він є тим, хто показує першість і вагу вічності над усією часовою дійсністю. Визнання Божества Ісуса Христа має спонукати нас до практикування трансцендентних чеснот: віри, надії, любові, і від них – до нагальності молитви і до усвідомлення конечності активного і пасивного очищення почуття та духу. Стати людиною – «перша і фундаментальна Тайна Христа» [7], і «Бог ніколи не був так близько до людей – і людина не була так близько до Бога, як саме у цю мить, у момент Тайни Воплочення»[8]. Пізнання того, що Ісус – правдива людина, повинно вести нас до усвідомлення, що ніщо правдиво людське не чуже нам, уміючи його приймати [9], до любові у Ньому кожної людини і цілої людини, до практикування чеснот умертвлення та умалення. Усвідомлення того, що у Ньому нерозривно єднаються дві природи, повинно спонукати нас до визнання подвійної реальності ласки та природи, без поганого змішання, до практики чеснот, які, здавалося б, протирічать одна одній, не падаючи у фальшивий дуалізм, коли Вище приймає нижче. Уміти прагнути завжди більшої слави Божої та спасіння людей, що є метою Воплочення."                                                                                                                                                                       Конституції ССГДММ.
 

[1] Див. Пс. 89, 1.

[2] Св. Августин, De Trinitate, ХIII, 9.

[3] Див. Ів. 15, 5.

[4] Див. Ів. 14, 6

[5] LG, 1.

[6] Іван-Павло ІІ, Промова до професорів та учнів при відвідуванні Pontificio Ateneo Antonianum у Римі (16/01/1982), 5; (31/01/1982), с. 19

[7] Іван-Павло ІІ, Недільна промова, 6.09.1981 ,13.09.1981

[8] Іван-Павло ІІ, Недільна промова, 2.08.1981, 9.08.1981.

[9] «Що не прийняте – не відкуплене», див. AG 3, прим. 15.

Розробка та підтримка MDesign Studio