Візантійська гілка
Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара
Чернечої Родини Воплоченого Слова
УГКЦ

Наша Історія


 

Заснування і початок місії.

П’ятого січня 1999 року в аеропорт Бориспіль у Києві прибули перші місіонерки Воплоченого Слова: настоятелька Марія де ляс Ляґрімас (Сліз) Фаріна, с. Марія Мадре де Діос (Мати Божа) Соколюк та с. Марія Крістіана (Християнка) Дем’янчук. Для нової місії були вибрані саме ці сестри, оскільки Матінка Марія Сліз вже мала трирічний досвід місії серед слов’ян і володіла російською (з 1996 була настоятелькою спільноти сестер у м. Казань). Сестра Марія Мати Божа Соколюк та с. Марія Християнка Дем’янчук, хоч і виросли в Аргентині, мали українське походження. Сестри прибули в Івано-Франківськ на запрошення ісповідника віри єпископа-ординарія Софрона Дмитерка. Три місіонерки у перші двадцять днів перебування в Івано-Франківську були гостинно прийняті сестрами Чину Святого Василія Великого. Разом з ними вони вперше відсвяткували візантійське Різдво, згідно з усіма українськими традиціями. Після двадцяти днів монахині переїхали жити в орендовану квартиру на вул. Молодіжній і розпочали інтенсивне вивчення української мови.

 

Заснування Новіціату  блаженної Йосафати Гордашевської.

Слід зазначити, що ще перед заснуванням монастиря Служебниць Господа та Діви Марії з Матара в Україні вже були дівчата, які хотіли належати до цієї Чернечої родини. З її харизмою вони були знайомі через отців Воплоченого Слова, які працювали у Львові: о. Йосифа Монтеса та о.Сергія Овандо. Двоє з цих дівчат – Ірина Пилипчук та Ірина Довбня – розповіли отцям про свій намір та бажання поступити у монастир Воплоченого Слова. Однак на той час жіночої гілки Згромадження Служебниць Господа та Діви Марії з Матара, в Україні ще не було. За порадою цих священиків у 1996 році дівчата написали лист до тодішньої Генеральної Настоятельки Мадре Марії де ля Провіденсія з проханням про заснування жіночого монастиря СГДММ в Україні. У своїй відповіді настоятелька попросила почекати деякий час. Згодом, у липні 1998 року, в Римі відбулася Перша Генеральна Капітула, на якій Генеральною Настоятелькою було обрано Мадре Марію Аніма Крісті. Саме вона разом з Матінкою Марією де ляс Ляґрімас (надалі – Марія Сліз) у вересні 1998 р. відвідали Україну. (Варто відзначити увагу та готовність нової Генеральної Настоятельки познайомитися та прийняти у Згромадження українські покликання, адже візит в Україну вона здійснила всього за два місяці після обрання її настоятелькою). Дату поїздки вибрали з нагоди перших облечин братів Воплоченого Слова в Україні, які відбулися в Івано-Франківську 26 вересня на вечірні празника Воздвиження Чесного Хреста. Там настоятельки познайомилися з цими дівчатами. Розмовляли з ними про їхнє прагнення жити богопосвяченим життям за духовністю Згромадження Воплоченого Слова, побачили у них велику сміливість та впевненість у покликанні. Це посприяло тому, що вже 11 листопада 1998 р. дівчата прибули у Генеральний дім у Сецце Романо поблизу Рима, щоб почати період кандидатури, очікуючи заснування Новіціату в Україні. 1 січня 1999 року перші кандидатки-українки отримали хрест Матара з рук Генеральної Настоятельки Мадре Марії Аніма Крісті у церкві святих Петра та Павла у Сецце Романо.

Кандидатки Ірина Пилипчук та Ірина Довбня повернулися в Україну для заснування новіціату 1 березня 1999 року. Їх тут уже очікували перші три сестри-місіонерки:настоятелька Марія Сліз, с. Марія Християнка і с. Марія Мати Божа. Новосформована спільнота місіонерок та кандидаток проживала у орендованій квартирі на вул. Молодіжній у Івано-Франківську.

Незадовго до перших облечин с. Марія Християнка поїхала у США у пошуках доброчинців, щоб купити дім для Новіціату, бо на той час у тісній трикімнатній квартирі мешкало біля 10 осіб. За допомогою Божого Провидіння сестри змогли купити будинок у Крихівцях по вулиці Гонти, 15. 31 липня 1999 р. сестри зібрали всі свої речі з квартири і 1 серпня переїхали у свою нову хату. Як вони згодом розповідали, будинок ще потребував ремонту, не було ні газу, ні води, ні каналізації.

 

Покликання і перші облечини.

У Директоріях про покликання о. Карлос Буела пише:

 «Велика кількість покликань характеризувала нашу Чернечу родину протягом цих перших років життя. Ми повинні усвідомлювати, що це – дар Божий для нашої Чернечої родини. І з огляду на те, що нам було дано, ми повинні запитувати себе про причини такого Божого благовоління для того, щоб відповісти йому з вірністю. На нашу думку, причини такі:

  • невідкладна потреба Церкви;
  • вірність харизмі засновника;
  • свідчення віри та радості богопосвячених осіб;
  • проповідування Духовних Вправ.

Ми впевнені, що Бог хоче служителів для своєї Церкви і хоче, щоб Христа наслідували згідно з Євангельськими радами. Любов до Бога, до Церкви і до душ спонукає нас до праці з покликаннями, щоб пробуджувати, заохочувати, розпізнавати, радити, підбадьорювати, супроводжувати та формувати покликання до богопосвяченого життя та священства. З досвіду ми знаємо, що навіть в убогих та важких з людського погляду місцях Бог пробуджує покликання».

Нові покликання потрібні як для теперішнього, так і для майбутнього будь-якого згромадження. Вони є знаком, що Бог благословляє цю спільноту. А також надією, що у майбутньому буде кому продовжувати розпочату справу. «Жнива великі», і для них потрібні ревні, добре сформовані робітники. З самого початку Бог щедро благословив Сестер Служебниць Господа та Діви Марії з Матара в Україні покликаннями.

«Наявність покликань, які бажали належати до нашого Згромадження, була однією з основних причин, через які здійснилося це заснування. Тому першою нашою метою було якнайшвидше розпочати Новіціат. Після двох місяців перебування в Україні ми прийняли наших перших українських кандидаток, які разом з нами продовжили час кандидатури, розпочатої три місяці тому в Італії», – писала с. Марія Сліз в одному з листів до Генерального Дому. Дуже швидко навколо сестер сформувалася група молоді та дорослих, які відвідували їх на квартирі, а згодом і в монастирі у Крихівцях. Серед молоді, яка приходила до сестер, були Галина Бранець та Оксана Міхней, студентки Катехитичного інституту, які 25 червня 1999 року поступили у монастир СГДММ.

18 серпня 1999 року в Катедральному соборі Івано-Франківська відбулися перші облечини СГДММ: с. Марії Покров Пилипчук, с. Марії від Хреста Довбні та с. Марії Оранти Бранець. Богослужіння очолював владика Іриней Білик. 1 травня 2000 року просять про вступ у Новіціат Марія Сеник (згодом с. Марія Успіння) та Оксана Триндохір (згодом с. Марія від Духа Святого), які 2 вересня 2000 року приймають габіт у церкві Різдва Христового в присутності єпископа-ординарія Софрона Мудрого та численних гостей, членів Згромадження Воплоченого Слова з інших країн. 1 грудня 2000 року просить про вступ у Новіціат Тетяна Тара, яка 20 червня 2001 року стала с. Марією від Пресвятої Євхаристії.

З моменту заснування Новіціату перший монастир СГДММ набув рис, властивих для дому формування: інтенсивне формування кандидаток до богопосвяченого життя у духовності, знанні свого обряду, пасторальній діяльності, знанні філософії.

Розробка та підтримка MDesign Studio