Візантійська гілка
Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара
Чернечої Родини Воплоченого Слова
УГКЦ

Наше ім'я


Чому у певний момент, у першій половині березня 1988 року, сестри вирішили, що їх будуть розпізнавати за Хрестом Матара?

З різних причин:

1. Тому що на Хресті є Господь Ісус Христос та Діва Марія. Так їх описують автори буклету «Хрест Матара»:
«На горизонтальному брусі Хреста виділяється фігура Господа, яка простягається і закінчується на вертикальному брусі. У центрі виділяються риси тіла Христа, вирізьблені в дуже оригінальному стилі: пояс дуже вузький, грудна клітка розширюється і рух завершується у руках, розпростертих вверх у вигляді розп’яття. На голові – вінок, і позаду чітко виділяється ореол.Із поясу опускається
посічена пов’язка, яка вкриває бедра, розділені ноги, згідно єврейської традиції, оперті на підставку. […]. Також на Хресті виділяється сяюча жіноча постать у короні та в ореолі із посохом в руках. Ця постать, представлена рисами іспанської дами, безсумнівно, є Дівою Марією. Про Її присутність біля підніжжя хреста підкреслює євангелист. А корона і посох вказують на Її місію у вічності та всесвітнє царювання. Потрібно зауважити, що її спідниця технічно зображена так само посіченою, як пов’язка Господа». Добре відомо, що Господь і Діва Марія становлять нашу духовність.


2. Тому що Господь розп’ятий на хресті, і ми не хочемо знати: «нічого іншого, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого» (1 Кор. 2, 2)23, «яким для мене світ розп’ятий, а я – світові» ( Гал. 6, 14);


3. Тому що це – Хрест, і маємо жити як святий Павло: «Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Гал. 6, 14). Хрест, який готує для нас «понад усяку міру вічну ваготу слави» (2 Кор. 4, 17).


4. Тому що там, біля підніжжя хреста, стоїть перша Служебниця Господа – Пресвята Діва Марія. Це нам повинно нагадувати не лише про причину, але й про місце,завдання та місію «Служебниць» за прикладом Богородиці та інших жінок:
  А) Перш за все Пресвята Діва Марія, визнаючи себе рабинею, служебницею: «ось я слугиня Господня» (Лк. 1,38), у своєму пречистому лоні дозволила Слову прийняти «вигляд слуги» (Фил. 2, 7). І так здійснилося пророцтво про страждаючого Слугу у Ісаї (Іс. 42, 1-4), «бо Господь зглянувся на покору слугині своєї» (Лк. 1, 48), Марії.
  Б)  Жінки, що супроводжували Господа, «коли Він ішов через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були…деякі жінки… Марія, звана Магдалина,…Йоанна, жінка Хузи,… Сусанна та багато інших, що їм служили» (Лк. 8, 1-3).
  В)  Жінки, що були під хрестом: «було ж там багато жінок, між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея» (Мт. 27, 55-57; Мк. 15, 40):
1) Марія, Його Матір ( Ів. 19, 25);
2) Марія Магдалина;
3) Марія Саломія, сестра Його Матері, тобто Його тітка, жінка Заведея, мати Якова Старшого та Івана;
4) Марія Клеопова, сестра святого Йосифа, тобто Його тітка, жінка Клеопа, мати Якова молодшого та Йосифа;
5) «І багато інших» (Мр. 15, 41).
Вони були ті,
- що «ішли слідом за Ісусом з Галилеї» (Мт. 27, 55; Лк. 23, 49);
- Йому «прислуговували» (Мр. 15, 41; Мт. 27, 55), коли Він був у Галилеї;
- вони «прийшли з Ним в Єрусалим» (Мр. 15, 41);
- вони «споглядали» (Мт. 27, 55; Мр. 15, 40) жертву хреста: «дивилися на це» (Лк. 23, 49).
  Г) Перші, хто пішов у Неділю Воскресіння до гробу, були: «Марія Магдалина, Марія Якова та Саломія» (Мр. 16,1), які купили пахощів, щоб Його намастити. Саме вони «в поспіху полишили гробницю зі страхом і великою радістю та й побігли сповістити Його учнів» (Мт. 28, 8), стаючи, таким чином, вісницями таїнства воскресіння.
  Д) Так само Служебниця (за антономазією) впродовж часів продовжує служити апостолам свого Сина разом із іншими жінками, як це було в часи раннього християнства: «Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з його братами» (Діян. 1, 14). Тут хочу додати, що для Святого Людовіка Марії Гріньйона де Монфорта слова сини, раби та слуги є синонімами, тому бути та називатися служебницею, рабинею чи дочкою – одне і теж.


5. Також ми обрали Хрест Матара тому, що він є цінним ретабло, де вирізьблені центральні мотиви нашої духовності. Ми вже згадали про Господа та Богородицю, але одночасно автор Хреста описує також такі таїнства життя Господа, як Воплочення, Різдво (комета = Вифлеємська зоря), Відкуплення (півень = зречення Петра, бичі, терновий вінок, молоток, цвяхи, драбина, спис…), Євхаристія тощо.


6. Таким чином, цей Хрест, що є одним з найдавніших хрестів (1594 рік), які збереглися на території нашої Батьківщини, нагадуватиме нам про наші обов’язки щодо «terra patrum», на які вказує нам четверта Божа Заповідь. Свого часу була висловлена дуже добра ідея, щоб монаше згромадження, засноване в Аргентині і аргентинцями, носило таку назву, яка єднає нас із першими жителями цього континенту.


7. Крім цього, з 1982 року Хрест Матара знаходиться на обкладинці аргентинського видання римського Служебника, оскільки таке рішення прийняв аргентинський єпископат. Це спонукатиме нас завжди молитися за наших пастирів, єпископів і за з’єднаних з ними священиків. Це потрібно буде продовжувати навіть, якщо у нових виданнях римського Служебника (аргентинське видання) буде відмінений Хрест Матара.


8. Також Хрест Матара – це прекрасний приклад євангелізації культури чи інкультуризації Євангелія, яка є специфічною метою наших чернечих Згромаджень.

Про це свідчить той факт, що він був вирізьблений індіанцем, який створив справжній витвір мистецтва: «Індіанець під керівництвом виконував роботу дуже вправно; набуваючи певного стилю завдяки прийомам створення фігур,
наприклад, витягування тулуба, рух птиці та вогняних язиків, добре врівноважена поза жіночої постаті, гармонійне поєднання усіх елементів». У цьому витворі багатим є не лише зміст, але також і художнє виконання. Даний Хрест є твором іспано-індіанського мистецтва. Застановімося, отже, над ретельною працею над кожним з вирізьблених символів та фігур, над частими насічками набедреної пов’язки Христа та спідниці Богородиці, комети, вінка Христа, над урочистою поставою Касіке, орнаментом країв, який акуратно завершує витвір, та над відділенням лініями і частинами без різьблених фігур чи мотивів. Розміщення фігур привертає увагу, оскільки формує досконалу єдність, і це дуже важливо, бо прямо стосується згаданої мети, до якої ми прагнемо. Отже, Хрест має реальний релігійний зміст та літургійну функцію». Ця різьба була зроблена на волокнистому дереві місцевої флори, званому містоль (Ziziphus mistol), дві частини якого з’єднані між собою двома дерев’яними цвяхами (шипами), при чому це з’єднання – досконале. Існує культурний взаємозв’язок, результати якого очевидні на Хресті Матара, оскільки там, у місцевості річки Салядо, іспанські культурні, релігійні та мистецькі риси стали елементами індіанської культури, яка їх асимілювала, приєднуючи вказані риси до своєї традиції, опрацьовуючи своїми руками і своєю чутливістю цей новий залишений спадок. Це надзвичайний випадок транскультуризації, реалізований крізь час та простір завдяки глибокій праці Товариства Ісуса у колоніальний період». Сама назва, яка вказує на селище, де знайшли Хрест – Матара – є географічною назвою місцевого індіанського племені матара. Крім того, потрібно вказати, що інкультуризація відбувається для передання Євангелія: Хрест Матара мав яскраву катехитичну мету. Потрібно оцінити як приклад для наслідування творчість митця, його терпеливу працю та тривалість його витвору впродовж часів.


9. Цей Хрест є найбільш красномовним знаком грандіозної праці, здійсненої Церквою на цих землях. В особливий спосіб мають відношення до Матара два зразкові місіонери: о. Алонсо де Барзана чи Барсена, єзуїт, який пройшов через Матара та став відомим як Апостол Перу, місіонуючи по всій цій території; інший, великий святий Франциск Соляно, який більше шести років перебував там, де згодом утворилася Аргентинська Республіка, з 1590 до 1597. Імовірно, що кілька днів у 1592 р. він перебував в Сантьяго-дель-Естеро (чудо річки Ондо) і між 1592 та 1593 (чудо Розтягнення Балки) – в районі річок Салядо та Дульсе, він місіонував та навертав індіанців, які «розпізнавалися родовим іменем Mataras», у його хрестовому поході за християнізацію індіанців «води річки Салядо […] оздоровчо вилилися на чоло диких індіанців».


10. Зрештою, у Матара наше Згромадження Воплоченого Слова у 1985 році здійснило першу народну місію за межами єпархії Сан-Рафаеля. І дуже захопився цим селищем та цими людьми той, хто першим помер з нашої Чернечої родини, Марсельо Хав’єр Морселля, що написав для них самбу, музику якої, він забрав з собою до Неба, а слова – дві перші строфи – знаходилися на картці, що випала з кишені його штанів. Ось що говорять ці строфи:
«Матара - це історії частка
Батьківщини та віри є теж.
Це святих і героїв бо стежка,
Які землю кували колись.
Матара є хрестом дерев’яним,
Вже старим, як світанок його.
Босий хлопець співа полум’яно,
Сонце пестить промінням його».
У такий спосіб жіноча гілка нашого Згромадження потужно доповнює те, що ми хотіли зробити, коли дали назву Воплоченого Слова чоловічій гілці, бо Воплочення стало відкупительним, і Відкуплення було можливим лише завдяки Воплоченню. Таким чином, Слово сталося тілом лише для того, щоб могти зійти на хрест, і хрест є можливим тому, що Христос воплотився.
Хрест, де є Господь та Діва Марія з Матара, в результаті усього цього становлять прекрасну програму життя, яку повинні здійснити, докладаючи зусиль, ті, хто удостоївся носити цю назву через ласку Божу, якої ніколи не забракне, якщо робиться те, що потрібно робити. Відображення новим поколінням високих ідеалів, висловлених на цьому Хресті, має бути оновленим зусиллям усіх та
кожного з членів нашої Чернечої родини впродовж часів, щоб Євангеліє Ісуса Христа відлунювало у кожному куточку землі: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію» (Мр. 16, 15).

Розробка та підтримка MDesign Studio