Візантійська гілка
Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара
Чернечої Родини Воплоченого Слова
УГКЦ

Наш габіт


Габіт

Для сестер-місіонерок першим кроком інкультуризації в Україні (інкультуризація – це термін, який для Католицької Церкви означає впровадження християнства у місцеві культури різних народів) була зміна кольору габіту (від самого початку Згромадження габіт сестер мав сірий та блакитний кольори). Щодо цієї зміни сестри просили поради в засновника о. Карлоса Буели під час Першої Генеральної Капітули у 1998 році. Питання про зміну кольору габіту поставила с. Марія Сліз, тоді ще настоятелька спільноти у Казані. На що о. Буела відповів: «У цьому немає перешкод. Якщо монахиня у кольоровому габіті не сприймається як монахиня, бо в Росії та в Україні є традиція, щоб монахині одягалися в чорне, немає проблем одягнути чорне. Мені це видається доцільним для інкультуризації…» Вже через три місяці новообрана Генеральна Настоятелька Марія Аніма Крісті писала 9 жовтня 1998 року у своєму циркулярному листі:

«Пізнаючи більше місцеву реальність, нам здається дуже важливим розпочати цю місію у візантійському обряді. Таким чином, збагатитися як Згромадження тим, що є властиво східній Церкві, яка є «іншою легенею Католицької Церкви»; потрібно показати приналежність до цього обряду, і, щоб інкультуризуватися, вважаємо за доцільне змінити колір нашого габіту з поваги до греко-католицького обряду, до якого хочемо належати…».

З часом в одній із своїх проповідей о. Буела писатиме про українських сестер:

«Я порівнюю наших сестер-українок Служебниць Господа і Діви Марії з Матара візантійського обряду з ластівками:

через колір габіту, який мав стати чорним, бо такою є традиція України;

тому що ластівок завжди є багато, так як є багато покликань, які Бог дав нам в Україні;

тому що ластівки відлітають у далекі краї, залишаючи свої доми, а сестри йдуть у далекі країни на місію;

тому що вони завжди співають, як і Служебниці-українки;

тому що немає перешкоди, яка б їх лякала, вони не падають духом перед жодною трудністю, а спів додає їм мужності і радості у Господі;

тому що вони символізують Богородицю, «духовну ластівку», як про це читається у молитвослові».

 

 

 

Розробка та підтримка MDesign Studio